Вирощування ранньої картоплі під агроволокном

Біологія картоплі

Картопля (лат. Solanum tuberosum L) — однорічна в культурі та багаторічна в дикому стані трав'яниста рослина родини родини пасльонових[17] (лат. Solanace L.) роду Хоча картопля — багаторічна рослина, проте її саджають щорічно навесні, оскільки бульби, залишені на зиму у ґрунті, загинуть від морозів. 
Використання генних ресурсів диких форм, особливо генів стійких до різних стресових факторів, дозволило змінити генний її потенціал відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і цілей використання. В цьому тривалому процесі утворились існуючі культурні форми, які за врожайністю, розмірами і формою бульб, здатністю утворювати бульби при довгому світловому дні, довжиною столонів, стійкістю і якістю значно відрізняються від диких форм.
Морфологія
У культурі картоплю вирощують як однорічну багатостеблову рослину — щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб. Свіжозібрані молоді бульби цього ж літа не можуть бути використані для отримання другого урожаю — вони перебувають у періоді спокою і, будучи висадженими, не проростають. Проте, молоді бульби деяких сортів картоплі можуть бути пробудженими до росту хімічними стимуляторами. Розмножується рослина вегетативно — бульбами, а також насінням. Вирощування з насіння застосовується переважно у селекційній практиці при створенні нових генотипів. Розмноження гетерозиготних рослин картоплі насінням веде до розщеплення генетично зафіксованих сортотипних властивостей.

Коренева система

Коренева система у картоплі, яку вирощують з насіння, має спочатку стрижневу будову — у вигляді зародкового стрижневого кореня з бічними корінцями. Потім в основі стебельця, у його вузлах, які знаходяться у ґрунті, формується вторинна коренева система, яка разом із зародковою утворюють мичкувате коріння. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється лише вторинна мичкувата коренева система.

Близько 70% коріння картоплі розміщується на глибині до 30 см, а окремі корені досягають глибини 1,5 м.
Стебло

Саджанець з одним стеблом

Рослина має надземне трав'янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Наземних стебел кілька, вони прямостоячі або висхідні, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі чи широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих — у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими. Причому антодіанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивна пігментація, при якій стебла стають майже чорними.
З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ. Кожне стебло картопляного куща виростає з вічка бульби. Збільшення кількості вічок у бульб картоплі може відбуватись лише при її рості у довжину. За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та напіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.

Листки картоплі

У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони — столони завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби.
Листки складні — переривчасто-непарнопірчасторозсічені. Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розміром частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними.
У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю.
За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступеня його розсіченості: незначний — листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середній — листок має до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильний — листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками.
Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідкочастковими. У густочасткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньочасткових вони лише торкаються краями, у рідкочасткових між частками є проміжки. З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими.
Листки розміщені на стеблах спірально. У своїй основі мають два серпоподібні або листкоподібні прилистки.

Квіти картоплі
Квітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них.
Віночок зрослопелюстковий, білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки зі стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.
Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4.

Плід[
Плід — багатонасінна двогніздова ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібно сплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г. Отруйні, як усі плоди пасльонових.

Бульби картоплі
Бульби одночасно вмістилище запасних поживних речовин і вегетативний орган.
Бульба — вегетативний орган, який утворюється на кінці підземного стеблового пагону — столона. Підтвердити це можна закривши нижню частину стебла картоплі, що виросло над землею на 15-20 сантиметрів, шматком темного текстилю чи щільного світлонепроникного паперу, обережно прив'язавши папір чи текстиль під листками, закривши нижню половину стебла. Частина ізолятора весь час має лежати на землі і по мірі росту стебла весь час закривати його від світла. До осені на затіненій частині стебла утворяться надземні бульби.
Якщо верхівку молодого стебла картоплі помістити у чорний ящик — в темноті на ній розпочнеться утворення бульб, а у нижніх частинах рослини, які сховані у ґрунт, бульбоутворення затримається.
Про вегетативне походження бульби свідчить і наявність на молодій бульбі недорозвинених листочків у вигляді лусочок. Після їхнього відмирання на поверхні бульби залишаються дугоподібні рубці — брівки, у пазухах яких розміщуються три бруньки. Брівки разом з бруньками називають «вічками». Вони бувають глибокими — при заляганні бруньок у заглибленнях бульби, неглибокими — з розміщенням бруньок майже на рівні з поверхнею бульби та поверхневими, коли бруньки виступають над поверхнею бульби, утворюючи горбик.
Вічка розміщуються на бульбах спірально. Кількість їх на бульбах середнього розміру — 6-12, на великих — до 15-20. Найменше вічок у нижній частині бульби, найбільше — у верхній. Життєздатність бруньок у вічку неоднакова, найвища — у середньої бруньки. При садінні бульб або, коли їх пророщують перед садінням, проростають не всі бруньки, а лише третина-чверть, переважно на верхівці бульби.

Насіннєва бульба з паростками
Паростки, які утворюються з бруньок бульб, бувають світловими, напіветіольованими та етіольованими. Світлові паростки з'являються на бульбах, які проростають на денному світлі. Залежно від сорту вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими, синьо-фіолетовими або синіми. Етіольовані паростки утворюють бульби, які проростають у темряві. Забарвлення їхнє біле або жовто-біле. Напіветіольовані паростки бувають у бульб, які проростають при недостатньому денному освітленні. Вони бувають синьо-фіолетовими або червоно-фіолетовими.
На поверхні бульби є багато сочевичок — невеликих світлих отворів, через які здійснюються дихання і транспірація води.
Нижня частина бульби, яка ще називається пуповиною, основою, столонним заглибленням, або впадиною, та якою бульба з'єднується зі столоном; протилежна від неї — верхня частина, або верхівка бульби з верхівковою брунькою.
За формою бульби бувають округлими, овальними або видовженими. В округлих бульб в усіх напрямах розміри майже однакові, в овальних — один з напрямів перевищує інші у 1,5 рази, у видовжених — удвічі і більше. Є сорти з проміжною формою бульб — яйцеподібною, плоскоовальною, бочкоподібною та ін.
Вкриті бульби гладенькою, лускуватою або сітчастою шкіркою.
Забарвлення м'якуша бульб різне — біле, жовте, світло-рожеве, іноді червоне, синє. Поверхня бульб також має різне забарвлення — біле, рожеве, червоне, синьо-фіолетове тощо.
Доведено, що розмір бульб можна збільшити, продовжуючи фазу їхнього росту, але і в цьому випадку спадковість сорту відіграє важливу роль.
Природа процесу бульбоутворення і їхнього росту ще недостатньо вивчена. Проте існують думки щодо впливу на нього генетичних особливостей рослин до бульбоутворення і внутрішніх фізіологічних умов, у межах яких відбувається реалізація спадкової природи сортів.
Товарними бульбами вважають ті, середня маса яких перевищує 40 г.

Анатомічна будова бульби
Бульба картоплі з вічками
На поздовжньому розрізі стиглої бульби під мікроскопом виразно видно такі елементи: шкірку (у молодої бульби епідерміс), кору, камбій, судинні пучки, серцевину.
Шкірка — зовнішній захисний шар бульби, складається з кількох рядів опробковілих клітин вторинної покривної тканини — перидерми. Під шкіркою розміщується кора, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, та провідних елементів лубу — ситоподібних трубок флоеми. За корою розташований шар клітин камбію, з якого до центру бульби утворюються елементи ксилеми. Центральна частина бульби заповнена паренхімними клітинами серцевини, яка радіальними променями розходиться до вічок у місцях їхнього розміщення.
У паренхімних клітинах бульб містяться крохмальні зерна. Найбільша кількість їх знаходиться у внутрішніх клітинах кори і зовнішніх — серцевини, найменша — у складі водянистих клітин центральної серцевини.

Незвичайна форма бульби картоплі
У бульбах знайдено вітаміни ретинол, рибофлавін, тіамін, піридоксин, аскорбінову кислоту, ергокальциферол, біофлавоноїди, нікотинову кислоту. З мікроелементів виявлено мідь, кобальт, нікель, йод, марганець.
Картопля містить 15-25% крохмалю (бульби картоплі, залежно від місця вирощування і сорту, містять близько 25% сухої речовини, основними складовими якої є крохмаль 80-85%, близько 2 — білка (1,5-2,1%; до 3%, 0,3% — жиру (0,3-0,6%).

Білок картоплі (туберин; до 2%) найбільш повноцінний із усіх рослинних. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних амінокислот, а коефіцієнт його поживної цінності порівняно з білком курячого м'яса, який вважається найповноціннішим для харчування людини, становить 0,85.

Кількість поживних речовин у бульбах картоплі при зберіганні постійно змінюється.

Бульби картоплі багаті на вітаміни. В них є аскорбінова кислота (10—54 мг%), майже весь комплекс вітаміну В (тіамін, рибофлавін, піридоксин, фолієва і нікотинова кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та противиразковий фактор — вітамін U тощо. Особливо багатими на вітамін С є свіжозібрані бульби; після двомісячного зберігання кількість вітаміну С зменшується майже вдвічі.
Близько 1% сухої речовини припадає на долю мінеральних речовин. Із мінеральних речовин картопля найбагатша на калій (568 мг на 100 г сирої маси) і фосфор (50 мг). У ній містяться солі кальцію (12—15 мг%), магнію, заліза (1 мг%) сірки, марганцю, йоду, нікелю, кобальту, міді та інш.
Крім того, в бульбах картоплі знайдено стерини (стигмастерин, кампестерин, ситостерин), ліпіди та органічні кислоти (кавову, хлорогенову, лимонну, щавлеву, яблучну).

Вся надземна частина рослини і шкірка бульб містять глюкоалкалоїди, головними з яких є соланін і чаконін.
У бульбах (м'якуші) міститься від 3 до 7-10мг % соланіну, тому їх не використовують у сирому вигляді — це може викликати отруєння. На сонці (на світлі частина крохмалю перетворюється в соланін) вміст соланіну може досягнути до 20—40 мг% і бульби набувають гіркий присмак. При вмісті соланіну вище 20 мг%, а також позеленілі бульби без чищення — в їжу вживати не можна. У шкірці вміст соланіну становить 30-60 мг %, у проростках картоплі міститься 400–800 мг% соланіну. У великій кількості соланін знижує активність ферменту холінестерази, важливого для нервової системи. Ознака цього — головний біль, нудота, а також уповільнення реакцій на зовнішні подразники.
Середній вміст важливих поживних речовин в 100 г їстівної маси бульб столової картоплі при зборі Основний склад, г Мінеральні речовини, мг Вітаміни, мг Органічні кислоти, мг
Вода 77,8 Калій 445,0 Водорозчинні вітаміни: Лимонна 510
Вуглеводи, в тому числі 14,8 Кальцій 10,0 С (аскорбінова к-та) 17,0
крохмаль 14,1 Фосфор 50,0 В1 (тіамін) 0,11 Щавелева —
глюкоза 0,24 Магній 25,0 В2 (рибофлавін) 0,045
фруктоза 0,17 Натрій 10,0 В3/5 (пантотенова к-та) 0,4 Яблучна 90
цукроза 0,30 Залізо 0,8 В6 (піридоксин) 0,4
Сирий протеїн 2,1 Марганець 0,15 В9 (фолієва к-та) 0,007 Саліцилова 0,12
Сирий жир 0,1 Мідь 0,15 РР (ніацин) 1,22
Баластні речовини 2,5 Цинк 0,27 Жиророзчинні вітаміни:
Фтор 0,01 Е (токоферол) 0,06
Йод 0,004 К 0,05
Селен 0,004…0,02 Провітамін (каротин) 0,01

Картопля — цінний продукт харчування. Картоплю культивують на полях і на присадибних ділянках. Вона має важливе значення у раціоні харчування усіх груп населення.[1] На городах України під неї відводять до 70% площ.
Бульби картоплі широко використовують у різноманітних галузях промисловості для виробництва крохмалю, спирту, молочної кислоти, ацетону.[2] Крохмаль картоплі використовують для виробництва понад 500 найменувань продукції харчової, паперової, текстильної, деревообробної, будівельної, керамічної, хімічної і фармацевтичної індустрії. З одиниці посівної площі картоплі можна отримати утричі більше крохмалю, ніж із зернових культур, а отже, більше спирту. Культура придатна для виробництва біоетанолу. Бульби — сировина для виробництва медичних, фармакологічних і харчових продуктів.

Вирощування
В кімнатних умовах картоплю і коренеплоди виростити не вдасться, оскільки вони потребують глибоко обробленого ґрунту. При вирощуванні у кімнатних умовах, при її пишній, потужно розвинутій траві — утворюватимуться лише зачаткові, величиною з горошину бульбинки.
Картопля насіннєва
Картопля досить вимоглива до клімату, проте розмаїтість сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при −1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20 °C, а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C), то бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20 °C, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості використовують для боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння.
Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85% найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300–600 г води на 1 г сухої речовини.
 
За своїми біологічними особливостями вона потребує гарної аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2% і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації — провести глибоке розпушування.
Картопля — культура «пухких» ґрунтів. Найпридатніші для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин має бути в межах 1-1,2 г/см³. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабокислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі.
Сівозміни з чергуванням культур.
Найкращими попередниками для картоплі є озимі зернові, оборот пласта багаторічних трав, зернобобові суміші, соя, люпин, кукурудза та чорний пар. При сильному ураженні бульб паршею картоплю бажано висаджувати після озимого жита, бобових, зерно-бобових культур, а також після люпину, озимого жита.
За наявності стеблової нематоди найкращими попередниками є віко-вівсяна суміш, озимі зернові, чорний пар.
Такі культури як гречка, кукурудза та червона конюшина сприяють нагромадженню у ґрунті стеблової нематоди. В районах, де поширене фузаріозне в'янення, картоплю висаджують після люцерни та гороху.
При сильному зараженні ґрунтів дротяниками, несправжніми дротяниками та личинками травневих хрущів краще попередньо висівати просо, льон, горох, вику, гірчицю, що мало пошкоджуються цими шкідниками.
Повертати картоплю на одне і те ж поле слід не раніше, ніж через 4 роки.[32] Це необхідний прийом для очищення ґрунту від збудників хвороб і запобігання нагромадженню шкідників.
Для посадки використовуюся бульби насіннєвої картоплі, які за посівними якостями мають відповідати державним стандартам (ДСТУ 4013-2001. Сортові та посівні якості картоплі насіннєвої).
Бульби насіннєвого матеріалу мають бути одного сорту, однієї категорії, сухими, з затверділою шкіркою, мати типову для даного сорту форму та забарвлення.
У насіннєвому матеріалі не допускається наявність карантинних об'єктів відповідно до переліку, затвердженого Державною інспекцією з карантину рослин України. Бракуються партії посадкового матеріалу, який зібраний з полів, уражених картопляною нематодою.
Посадковий матеріал не повинен бути уражений стебловою нематодою, кільцевою, бурою бактеріальною, мокрою гнилями, паршею порошистою. Бульби, що були підморожені, з задухою, виродливі, роздавлені, порізані, з обідраною шкіркою, з виразками парші і склероціями ризоктонії не допускаються.
Картоплю, призначену для отримання ранньої продукції (ранні сорти) пророщують протягом 20-25 днів при температурі 16-20ºС, що дозволяє додатково відбракувати бульби з проявами хвороб та ниткоподібними ростками. Порізані бульби необхідно продезінфікувати в розчині одного з фунгіцидів для запобігання захворюванням.
Сортову чистоту та наявність хвороб у посадках насіннєвої картоплі визначають апробацією посадок за чинними інструкціями.
Підготовка ґрунту і посадка.Добрива.

Мінеральні добрива. У 60-х роках минулого століття вважалось, що при посадці під кожну бульбу можна внести мінеральні добрива в кількості 4 грами аміачної селітри, 5 грамів суперфосфату, 2 грами калійної солі.[19]

Дослідженнями останніх років доведено, що при зберіганні овочів упродовж 7 місяців уміст нітратів, порівняно із його вмістом під час закладання на зберігання, знижується, в картоплі — на 36,5%.
Агротехнічні заходи складаються з: рихлення міжрядь, підгортання кущів, внесення добрив, знищення бадилля перед збором урожаю тощо.
Для картоплі характерний тривалий період від посадки до появи сходів. За цей час встигають зійти і вкоренитися безліч бур'янів, тому боротьбі з бур'янами в посівах картоплі в досходовий період приділяють серйозну увагу. Ефективність досходового обробітку зростає при своєчасному виконанні робіт, коли бур'яни ще не встигли вкорінитися.
До появи сходів здійснюють 2-3 міжрядні обробки і одну в період повної появи сходів.
В період вегетації картоплі здійснюють дві міжрядні обробки — підгортання. Їх можна здійснюаити з одночасним внесенням для підживлення мінеральних добрив.
Залежно від засміченості поля бур'янами, погодніх умов, фізичного стану ґрунту, його вологості, міжрядові обробки під час вегетації можна виконувати різним обладнанням.
Для зменшення кількості міжрядових обробок і більш ефективної боротьби з бур'янами застосовують також гербіциди.
В посівах картоплі найбільш поширеними бур'янами є щириця звичайна, лобода біла, редька дика, різні види осотів, березка польова, пирій повзучий, галінзога дрібноквіткова. Амброзія полинолиста — карантинний бур'ян, здатний значною мірою врливати на врожайність і якість картоплі.
Шкідники картоплі
Картоплю пошкоджують різні види шкідників, серед яких виділяють багатоїдних або поліфагів — капустянка, ковалики, травневі хрущі, луговий метелик, та спеціалізованих — колорадський жук, картопляна міль (карантинний об'єкт), картопляний комарик.
→ Картопляна міль(карантинний об'єкт)
→ Колумбійська галоутворююча нематода (лат. Meloidogyne chitwoody). Небезпечний шкідник картоплі. (карантинний об'єкт)
→ Колорадський жук
→ Вовчок
Картопля заражена фітофторозом
→ Золотиста картопляна нематода (лат. Globodera rostochiensis). При сильному зараженні ґрунту втрати картоплі можуть досягати 80%.
→ Бліда картопляна нематода (лат. Globodera pallida)
→ Стеблева картопляна нематода (лат. Ditylenchus destructor)
→ Дротяники (личинки жуків роду Elateridae, Agriotes, Lacon, Athous, Corymbites).

Фітофтороз картоплі (бура гниль) — найбільш поширена хвороба картоплі, яка здатна скоротити врожай бульб, їхню якість. В Україні втрати врожаю від цього захворювання становлять 16-22%, а в роки епіфітотій можуть сягати 50%.
На бульбах картоплі переважають суха гниль, парша звичайна, фітофтороз, фомоз, мокра бактеріальна гниль, кільцева гниль.
Серед вірусних хвороб картоплі найбільш небезпечними є смугаста мозаїка (стрик), скручування листя, кучерявість листя, крапчаста мозаїка. Циркуляція збудників відбувається за системою бульба-стебло-бульба, де бульби є основним джерелом інфекції.

Проти комплексу шкідників картоплі застосовують біологічні і хімічні засоби захисту.
Одним із цілеспрямованих, екологічно та економічно виправданим при захисті рослин від хвороб, що передаються через ґрунт і насіння, та кількох шкідників, є протруєння бульб.
Вважається, що серед засобів захисту картоплі від хвороб і шкідників найбільш економічно вигідним є створення і швидке впровадження у виробництво стійких сортів. Водночас на шляху застосування селекційного методу захисту картоплі від фітофторозу існує проблема, пов'язана з відсутністю у виду S.tuberosum L. ефективних генів резистентності проти хвороби.[38] Споріднена еволюція диких, а іноді й культурних видів картоплі та збудника фітофторозу зумовила наявність серед них високої стійкості проти патогена. Залучення таких видів у практичну селекцію дає змогу отримувати вихідні форми з високим проявом ознаки.
Суть модифікації полягає в тому, що в ДНК картоплі трансплантують (вживляють різними методами) ген ґрунтової бактерії бацилюс тюрінгієнзіс (Bacillus thuringiensis). Цей ген продукує токсичний білок дельта.
Внаслідок вегетативного розмноження сорти картоплі схильні до виродження. В одних сортів цей процес відбувається швидко, і їх можна вирощувати нетривалий період часу, у інших — повільно, і їх можна вирощувати декілька десятків років. Головною причиною виродження картоплі є ураження рослин вірусами. Ураження здорових рослин від інфікованих відбувається при механічних пошкодженнях у процесі садіння, догляду за рослинами, збиранні врожаю та передається сисними комахами під час вегетації (попелицями, цикадками тощо). Уражується картопля понад 20 вірусами. Нагромадження вірусів у бульбах викликає їхнє здрібнення, здерев'яніння, зниження продуктивності. Ззовні на рослинах інфекція проявляється у вигляді крапчатості, міжжилкової мозаїки, кучерявості та скручування листків, букетоподібного куща, жовтої карликовості, бронзової плямистості тощо. Найбільшої шкоди явище виродженості завдає у південних районах України з високими літніми температурами. Так, у степових районах України від виродження насіннєвого матеріалу втрачається майже 50%, а у північних — 25-30% врожаю.
Боротьба з виродженням сортів картоплі необхідна для підтримки високого потенціалу продуктивності рослин.[41] Для оздоровлення насіннєвого матеріалу картоплі використовують метод меристеми, вирощують насіннєву картоплю у степових районах при літніх строках садіння свіжозібраними бульбами, використовуючи розчин стимуляторів (тіосечовину, гіберелін, роданистий калій, янтарну кислоту), пересовуючи процеси формування бульб на періоди з помірними температурами. Ефективним заходом є недопущення заселення насаджень шкідниками — переносниками інфекції, вирощування безвірусного насіннєвого матеріалу в теплицях, фітопатологічні прочистки, видалення бульб із ниткоподібними паростками після весняного передсадивного прогрівання тощо.

Омолодження насінневої картоплі.
Омолодження насіннєвого матеріалу можна досягти, якщо прибирати картоплю весняної посадки відразу після цвітіння. Молоді бульби наступного року дають врожай значно вищий, ніж повністю дозрілі. Такий спосіб збирання станом на 1960 рік сприяв підтримці в невиродженому стані ранніх сортів у спекотних умовах Одеської області (понад 40 років), де вони за звичайних весняних посадках повністю вироджуються за два-три роки.
Бульби обов'язково необхідно зберігати у темному місці. Через місяць, згодом два, три визначають вміст крохмалю в бульбах і роблять висновок при якій температурі дихання картоплі відбувається швидше.
Кількість поживних речовин, які містяться в бульбах картоплі, постійно змінюється. Найбагатші ними свіжовикопані бульби. Під час зберігання, бульби підсихають на повітрі, втрачають вологу, а також витрачають на дихання свої запаси крохмалю. Їх вага знижується.
Перед закладанням на зберігання картоплю обсушують на повітрі або вентилюють повітрям високої плюсової температури з вологістю 85-95%, що сприяє загоєнню пошкоджень.
Післязбиральні періоди зберігання. При зберіганні продовольчої картоплі виділяють наступні періоди: післязбиральний (лікувальний — дозрівання), основний (період глибокого спокою) і весняний (після початку проростання бульб).
У лікувальний період, який триває 2-3 тижні, потрібна висока температура для визрівання бульб і заліковування механічних пошкоджень. Найсприятливіша температура 15-20 °C, відносна вологість повітря 55-95%. До кінця цього періоду температуру слід знизити до 10 °C, а потім поступово (за 40-60 днів) довести до 2-5 °C (залежно від сорту) і підтримувати на цьому рівні протягом усього основного періоду зберігання.
Достиглі бульби охолоджують до температури: насінні до 2-3 °C, продовольчі 4-5 °C, бульби для технічної переробки 6-7 °C. Картопля містить понад 80% води, тому зберігати її слід за високої вологості (80%-90%), яка має бути сталою, щоб підтримувався тургор її клітин. Ця продукція може самозігріватись, підмерзати, що призводить до втрат поживних речовин та розвитку мікрофлори. Тому навіть короткочасне зберігання плодоовочевої продукції потрібно раціонально організовувати.
Способи зберігання. Картоплю, як і плодоовочеву продукцію зберігають навалом або у тарі (контейнери, ящики, піддони). Навалом зберігають картоплю у сховищах різного типу (наземних, напівзаглиблених, заглиблених) у буртах, траншеях або підвалах, обладнаних засіками. При зберіганні у засіках верхній шар бульб часто відпотіває і починається псування. Щоб захистити бульби від зволоження, іноді на них укладають шар буряка або обпилюють крейдою. Найрадикальніший спосіб запобігти запотіванню картоплі — зберігання її у дрібних ящиках, складених штабелями, що продуваються. При сортуванні, картоплю калібрують на калібрувальних (наприклад, вібраційних) машинах.

Результат неправильного зберігання
Зберігання продукції у буртах, кагатах і траншеях може бути неефективне, оскільки в них важко підтримувати оптимальний режим зберігання, є складності у механізації завантаження і вивантаження продукції та її реалізації взимку, значні затрати ручної праці.
Стаціонарні сховища (спеціалізовані та універсальні) можуть вміщувати від 50 т до 20 тисяч т продукції. Як і тимчасові, вони бувають надземними (в теплій зоні), напівзаглибленими (у середній зоні) та заглибленими (в північній зоні). Головні вимоги до сховищ: належна тепло- й гідроізоляція, розрахована для певних господарських потреб місткість, наявність приміщень для сортування продукції, вентиляції.
За належної організації зберігання стандартної продукції втрати її незначні. Добре зберігається картопля у буртах з перешаруванням вологим піском, а також у складах з регульованими температурно-вологісним та газовим режимами.
У весняний період (починаючи з кінця лютого), щоб уповільнити проростання, температуру знижують на 1-3 °C порівняно з основним періодом.
Одним із заходів, що забезпечують кращу схоронність насіннєвих бульб картоплі є озеленення бульб.
Після прибирання бульби, відібрані на насіння, розстеляють тонким шаром, в один-два ряди, під відкритим небом або краще під навісом. Раз на добу їх перевертають. Під впливом світла картопля починає зеленіти. Через 10 — 15 днів, коли розрізана навпіл бульба виявиться наскрізь зеленою, бульби зсипають у сховище.
На світлі частина крохмалю в бульбах перетворюється на соланін. У їжу і на корм тваринам зелену картоплю використовувати не можна — соланін отруйний, але він добре охороняє бульби від різних бактеріальних і грибних захворювань. Тому озеленені бульби картоплі можна безбоязно зберігати протягом року без перебирання. Навесні при посадці бульби добре сходять, і влітку рослини нічим не хворіють.
Селекція сортів картоплі на стійкість до найбільш небезпечних шкідників і патогенів — важливий резерв підвищення продуктивності картоплярства, що повністю відповідає вимогам екологічної безпеки. На сучасному етапі селекції картоплі залишається актуальним завданням створення високоякісних сортів із цінними ознаками. Селекціонери також працюють над підвищенням крохмалистості сортів.
Основою селекційної роботи є правильний добір батьківських форм, створення гібридних комбінацій з інтенсивним формоутворенням і отримання гібридного потомства з бажаним комплексом господарсько цінних ознак. Тому поєднання в одному сорті комплексу ознак є складним селекційно-генетичним завданням.
Зниження виробництва картоплі спостерігається в останні роки у 10 європейських країнах, які вступили до ЄС у 2004 році.
У міжнародній торгівлі картопля для харчових цілей посідає незначне місце, на відміну від насіннєвої картоплі, найбільшими виробниками є Нідерланди, Німеччина, Великобританія і Франція, які володіють, приблизно, 83% всієї площі розмножування посадкового матеріалу в ЄС.
В українських домогосподарствах насінництвом майже не займаються.
Україна є одним зі світових лідерів валового виробництва картоплі і концентрує понад 6% світового (15% європейського) врожаю картоплі, посідаючи четверте місце у світі.
Картопля — єдина культура в Україні, що вирощується переважно домогосподарствами населення (городами, присадибами). На городи домогосподарств населення припадає 98% усієї посадки цієї культури. Оскільки основне виробництво зосереджено в домогосподарствах населення, у 2010 частка виробленої картоплі в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах сягала лише 2,6% від загального обсягу продукції.
Домогосподарства населення стали основними виробниками картоплі через низький рівень життя основної частини жителів країни, які змушені займатися самозабезпеченням і пошуком додаткових джерел надходження коштів. Тому фермерські господарства та сільськогосподарські підприємства суттєво не впливають на загальні обсяги виробництва картоплі. В умовах існуючого рівня технічної оснащеності домогосподарства населення мають змогу займатися виробництвом картоплі лише на обмежених земельних площах, що не забезпечує високого рівня ефективності.
Картопля майже не експортується (7 тисяч т в 2010 році), навіть навпаки, внаслідок неналагодженої логістики, просування продукції від дрібнотоварного виробника до різного рівня споживачів на ринку, Україна попри високі урожаї, в попередні роки навіть імпортувала картоплю.
Основну кількість картоплі українці реалізують у вересні — жовтні. Це спричинено тим, що реалізуючи картоплю в цей час, виробник економить на витратах на її зберігання, на збитках від псування продукції, а також на транспортно-реалізаційних витратах; реалізація продукції вирішує проблему її зберігання.

Заходи боротьби з хворобами картоплі

Системою заходів щодо боротьби з хворобами картоплі передбачається профілактика поширення і придушення джерел інфекції , а також проведення заходів боротьби з хворобами в найбільш вразливі фази їх розвитку , коли вони ще не заподіяли господарсько- відчутної шкоди . Система охоплює весь технологічний цикл виробництва насіннєвого та товарної картоплі . Основними її ланками є : виведення нових високоврожайних сортів , стійких до хвороб ; вирощування здорового посадкового матеріалу; знезараження посадкових бульб ; оздоровлення полів , на яких обробляється картоплю; профілактика або зведення до мінімуму ураження вегетативної маси рослин , щоб максимально продовжити діяльність асиміляційного апарату; ретельне прибирання і правильне зберігання картоплі в осінньо -зимовий період.Найефективнішим засобом профілактики хвороб є виведення та районування стійких сортів. У СНД цьому питанню приділяється велика увага. У різних зонах країни селекційні установи працюють над створенням високопродуктивних сортів , що володіють високою стійкістю до найбільш шкідливим захворюванням.Один з основних джерел поширення більшості хвороб картоплі - уражені бульби . Тому найважливішим профілактичним заходом є отримання здорового насіннєвого матеріалу , що перш за все залежить від умов його вирощування. При поганій агротехніці сортові якості і стійкість картоплі до хвороб знижуються , і навпаки.Особливу увагу слід приділяти отриманню безвірусних бульб на ділянках клонового розмноження , супереліти , еліти та її першої репродукції . Розміщувати їх слід не ближче 100 м від картоплі , оброблюваного на товарні цілі , а також від присадибних ділянок , картоплесховищ і площ , зайнятих пасльоновими , зернобобовими культурами і коренеплодами . Систематично необхідно здійснювати заходи боротьби з шкідниками - переносниками вірусів , а також збудниками грибних і бактеріальних хвороб.Для вирощування насіннєвої картоплі розроблені спеціальні рекомендації , які необхідно виконувати в усіх насінницьких господарствах . З метою поліпшення насіннєвих якостей картоплі передбачається: аналіз , відбір і протруювання бульб , прочищення від хворих рослин , сортоулучшающій відбір , апробація і ретельний догляд за рослинами в період вегетації , своєчасна без втрат збирання врожаю і підготовка його до зберігання , правильний режим зберігання .Аналіз і відбір насіннєвих бульб здійснюють восени перед закладкою їх на зберігання і навесні - перед посадкою. З посадкового матеріалу видаляють потворні , з тріщинами , підморожені , уражені різними хворобами. У загальній складності в насіннєвому матеріалі допускається не більше 15 % ( за кількістю) уражених бульб , в тому числі чорною ніжкою й кільцевою гнилизною не більше 0,5 , фітофторозом - 2 , ризоктониозом (при ураженні понад 1 / 10 поверхні бульби ) , різними видами парші (при ураженні понад 1 / 3 поверхні бульби ) - 3 %. До числа хворих і пошкоджених відносять також бульби з ознаками ураження фомозом , залізистої плямистістю і потемнінням м'якоті , пошкоджені проволочниками при наявності понад п'ять ходів в бульбі , сільськогосподарськими машинами , якщо глибина пошкоджень більше 0,5 см.Для більш повного виявлення і вибракування хворих бульб необхідно навесні напередодні перебирання обігрівати їх протягом 10-15 днів при температурі 15-18 ° C. Ранні сорти слід пророщувати протягом 20-25 днів при температурі 16-20 ° C , Це дає можливість додатково виявити і видалити бульби з ниткоподібними паростками , а також прискорює формування врожаю до масової появи фітофторозу .Різати бульби не рекомендується , оскільки це може призвести до перезараженію їх збудниками бактеріальних , грибних і вірусних захворювань.У деяких випадках допускається різка бульб за 7-10 днів до посадки , але з обов'язковою обробкою їх протягом 30 хвилин після нарізки 1 %-ним розчином технічної борної кислоти або бури.Протруювання проти збудників різних видів парші , фітофторозу , фомозу , бактеріальних та інших захворювань проводять тільки після перебирання бульб до появи на них пророслих очок .Дотримання сівозміни , в якому передбачається повторне розміщення картоплі на одному і тому ж полі не раніше як через чотири роки. Кращими попередниками картоплі є озимі зернові , оборот пласта багаторічних трав , бобово -злакові суміші , зайнятий пар , кукурудза , буряк та інші просапні культури , за винятком представників сімейства пасльонових.У районах поширення вертіциллезному і фузаріозного в'янення кращими попередниками картоплі є багаторічні бобові трави. На піщаних грунтах добрі результати дає посадка картоплі по сидератів - люпину , озимого жита , серадели , які сприяють очищенню грунту від збудників парші звичайної.Мінеральні добрива і мікроелементи під картоплю слід вносити відповідно до рекомендацій агрохімлабораторії . У районах сильного розвитку фітофторозу , ризоктоніозу , бактеріальних хвороб , звичайної парші рекомендується на 10-15 % (проти розрахункових) збільшувати дози калію. Проти звичайної парші доцільно частину азотних добрив використовувати у формі сульфату амонію з розрахунку 3 ц / га , а при посадці вносити суперфосфат ( 2 ц / га ) . Внесення аміачної води в кількості 3-4 ц / га під час переорювання зябу ефективно проти дротяників .Свіжий гній слід вносити під попередню культуру , а перепрілий і компости можна заорювати безпосередньо під картоплю .Для підвищення стійкості картоплі до фітофторозу перед посадкою або під час посадки бульб рекомендується вносити в грунт сернокислую мідь з розрахунку 4 кг / га разом з мінеральними добривами.Слід також звертати увагу на обробку грунту після попередників. Лущення стерні після озимини , зяблева оранка , розпушування і міжрядні обробки створюють несприятливі умови для розвитку збудників хвороби , знижують чисельність шкідників і бур'янів.Поширення хвороб на посадках картоплі значною мірою залежить від густоти стояння рослин . На насінницьких ділянках має бути від 50 до 70 тисяч рослин на гектарі (залежно від сорту , величини фракції посадкового матеріалу , родючості грунту і вологозабезпеченості ) .У разі утворення грунтової кірки не пізніше, ніж протягом 48 годин після її появи проводять боронування , що особливо важливо для попередження розвитку ризоктоніозу .Ефективним засобом проти фітофторозу , макроспоріозу та інших хвороб є обприскування картоплі 90 %-ної хлорокиси міді ( 3 кг / га ) . Зрідка застосовують також обприскування 1 % - ною бордоською рідиною (400-600 л / га ) . Як насіннєві , так і товарні посадки обприскують 3-4 рази: перший раз з профілактичною метою до появи захворювань ( за 7-8 днів до початку бутонізації ) , другий - при появі перших ознак захворювань ( зазвичай в період бутонізації - початку цвітіння картоплі) , третій - через 7-10 днів після другого , а четвертий ( у разі необхідності) - через 7-10 днів після третього .У районах достатнього зволоження перед змиканням бадилля кущі картоплі підгортають на 8-10 см для запобігання зараження бульб фітофторою .На насіннєвих ділянках виробляють три фітопатологичеськие прочищення для видалення рослин з ознаками вірусних та бактеріальних захворювань. Першу прочищення здійснюють , коли рослини досягають висоти 10-15 см. До цього часу проявляються ознаки більшості вірусних хвороб ( зморшкуватою мозаїки , скручування листя , мозаїки , готики ) і чорної ніжки.Другий раз прочищають під час масового цвітіння картоплі . При цьому видаляють сортові домішки , рослини з ознаками вірусних хвороб , чорної ніжки і кільцевої гнилі , а також всі пригноблені рослини.Третю прочищення роблять на початку відмирання бадилля з метою видалення всіх рослин з ознаками бактеріальних і вірусних хвороб.Хворі рослини викопують з бульбами і використовують на корм худобі або виносять за межі поля і закопують у грунт на глибину 30-40 см.Щоб запобігти поширенню хвороб картоплі в період його зберігання , не можна допускати пошкодження бульб під час прибирання. Бадилля картоплі , особливо при ураженні фітофторозом , необхідно скошувати за 10 днів до початку збирання . У клонових розсадниках, на посадках супереліти та еліти бадилля скошують через 10-15 днів після початку масового льоту попелиці. Кращі результати забезпечує скошування з наступною обробкою рослинних залишків хлоратом магнію з розрахунку 10-20 кг / га при нормі витрати рідини 500-600 л / га . Своєчасне видалення бадилля з поля оберігає бульби від перезараженія збудниками фітофторозу , фомозу та бактеріальних хвороб , а також сприяє дозріванню їх і ослаблення розвитку сухої гнилі . Урожай збирають через 10-12 днів після знищення бадилля.Неодмінною умовою під час збирання картоплі є дбайливе поводження з бульбами . Після викопування їх необхідно просушувати протягом 3-4 годин. При збиранні в сиру погоду , особливо з полів , де спостерігався розвиток фітофторозу , бульби спочатку розміщують під навісами або закладають у тимчасові бурти із застосуванням вентиляції. Через два-три тижні їх сортують і лише після цього закладають на зимове зберігання .При потокової прибирання на сортувальному пункті видаляють хворі та пошкоджені бульби , щоб не допустити розвитку сухих і мокрих гнилей . Протягом перших 10-15 днів в сховищах встановлюють температуру 13-18 ° C і вологість повітря 90-95 %. Надалі в шарі картоплі на глибині 50 см підтримують температуру 2-3 ° C , відносну вологість повітря 85-90 % і забезпечують достатню вентиляцію. Висота насипу бульб залежить від типу сховищ і наявності вентиляційного обладнання.Перебирати картоплю в зимовий період не рекомендується. Бульби , уражені сухою гниллю , збирають і знищують , вогнища мокрої гнилі видаляють разом з прилеглим шаром здорових бульб. До повної перебиранні бульб вдаються лише в тих випадках , коли в сховище знаходиться більше 10 % бульб , уражених фітофторозом , фомозом , бактеріальними хворобами , в тому числі мокрою гниллю.Картофелехраніліща повинні бути завчасно очищені від сміття та залишків бульб попереднього врожаю . За 1-1,5 місяця до закладки бульб на зберігання приміщення обкурюють сіркою , спалюючи її з розрахунку 40-60 г/м2 , обприскують 1 %-ним розчином формаліну ( 1 л на 100-150 м2 ) або 2 %-ним розчином хлорного вапна ( 1 л на 100-200 м2). Перед дезінфекцією все віддушини закривають , а щілини замазують глиною. Після обробки приміщення герметизують і витримують в такому стані протягом двох діб , після чого відкривають і провітрюють.За 15-20 днів до закладки картоплі внутрішні стіни сховища білять вапняним молоком ( 2-3 кг свіжогашеного вапна і 200-300 г мідного купоросу на 10 л води при витраті 0,5 л робочої рідини на 1 м2) , після чого обов'язково просушують.Під час посадки та збирання картоплі тару і транспортні засоби дезінфікують 2-3% -ним розчином мідного купоросу. Грунт , на якій були розташовані тимчасові бурти , переорюють на глибину 25-30 см , а постійні буртові майданчики дезінфікують 5 %-ним розчином мідного купоросу.Найчастіше на колгоспні і радгоспні поля збудники багатьох хвороб потрапляють з присадибних ділянок , де не дотримуються сівозмін і іноді висаджують неперевірений насіннєвий матеріал. У зв'язку з цим має велике значення виконання захисних заходів і на присадибних ділянках.Особливу увагу необхідно приділяти наступного: дотримуватися карантинні заходи , висаджувати сорти , районовані в даній місцевості , замінювати несортової картопля сортовим ; в господарствах , на території яких знаходяться присадибні ділянки , не розміщувати картоплю поруч з іншими культурами сімейства пасльонових. Під час цвітіння картоплі відзначати типові для сорту кущі та при збиранні врожаю відбирати з них бульби для насіннєвих цілей. Категорично заборонено використовувати як посадкового матеріалу бульби з ознаками картопляного раку і пошкодження нематодою . Не можна також висаджувати бульби випадкові , дрібні , уражені кільцевою гнилизною , чорною ніжкою та іншими захворюваннями.Наприкінці бутонізації - початку цвітіння до початку появи ознак фітофторозу рослини картоплі необхідно обробити 0,4 %-ної суспензією хлорокиси міді. Обприскування повторюють через кожні 7-10 днів , закінчуючи їх не менше ніж за 20 днів до збирання врожаю.За 10-12 днів до суцільного прибирання викопують кущі , відмічені для насіннєвих цілей , відбирають здорові і середні за розміром (масою 50-60 г) бульби . Зберігати їх необхідно окремо від продовольчих .Проти фітофторозу , всіх видів парші і мокрої гнилі бульби насіннєвої картоплі (без паростків ) обробляють напівсухим способом 40 %-ним формаліном ( 1:80 ) з розрахунку 30 л робочого розчину на 1 т бульб з подальшим томлінням під брезентом протягом 4 годин.Восени , перед суцільний прибиранням , скошують і видаляють з поля картопляне бадилля . Накривати нею бульби не слід , так як це може привести до їх перезараженію збудниками різних хвороб.