Сидерати (зелені добрива) – рослини, які тимчасово вирощують на вільних ділянках ґрунту з метою поліпшення структури ґрунту, збагачення його азотом та пригнічення росту бур’янів. Зазвичай, сидерати вирощуються в окремий період часу, а потім проорюються та змішуються з ґрунтом у недозрілому виді, або незабаром після цвітіння. Сидерати зазвичай асоціюються з органічним сільським господарством і вважаються необхідними для систем з однолітніми культурами, які хочуть зробити стійкими. Традиційно практику використання сидератів можна віднести до циклу парування землі в сівозміні, який використовується для відпочинку землі. Їх сіють навесні до посадок садових культур, влітку замість садових культур і восени після збору врожаю.
Сидерати швидко розвивають густе листя, яке створює тінь та затримує ріст бур’янів. Крім того, деякі види сидератів(злакові) виділяють речовини, що затримують пророщення насіння, таким чином теж зменшують кількість бур’янів. У сидератів добре розвинена та сильно розгалужена коренева система, яка сприяє поліпшенню структури ґрунту: проникаючи глибоко в нього, вона розрихлює та збагачує повітрям важкі глинисті ґрунти та підтримує від вимивання легкі, піщані. Деякі сидерати можуть відлякувати шкідників, наприклад: редька пригнічує нематод, гірчиця – паршу. Крім того деякі зелені добрива мають яскраві квіти, які привертають увагу бджіл, котрі запилюють рослини та сприяють підвищенню врожайності деяких культур. Сидерати родини бобових живуть у симбіозі з азотфіксуючими бактеріями, які переводять атмосферний азот у зв’язаний стан, що робить його доступним для споживання рослинами. При використанні сидератів, кількість азоту, доступного для подальших культур зазвичай становить 40-60% від загальної кількості азоту, що містився в сидератній культурі.
Сидератами можуть бути бобові, такі як соя, лагута, однолітня конюшина, горошок, сесбанія, а також не бобові, такі як просо, сорго, гречка. Бобові сидерати часто вживаються завдяки їх
азотофіксуючим здібностям, в той час як не-бобові вживаються переважно для придушення бур’яну та збільшення біомаси в ґрунті. Сидерати зазвичай виконують декілька функцій, які містять в собі
покращення ґрунту та його захист:
• Бобові сидерати, такі як конюшина та горошок містять азотофіксуючі бактерії в кореневих бульбах, які перетворюють атмосферний азот на форму, придатну для вживання рослинами.
• Сидерати збільшують відсоток органічних речовин (біомаси) у ґрунті, таким чином покращуючи затримування води, аерацію та інші характеристики ґрунту.
• Кореневі системи деяких видів сидератів проростають глибоко у г’рунт та витягують нагору корисні речовини, недоступні для рослин з мілкою кореневою системою.
• Загальні риси покривних культур, такі як придушення бур’яну та запобігання ерозії та ущільнюванню ґрунту також беруться до уваги при виборі та використанню сидератів.
• Деякі сидерати під час цвітіння надають корм для запильних комах.
Відразу після змішування покривних культур з ґрунтом починається ріст мікроорганізмів, які допомагають розкладу свіжого матеріалу. Розклад рослинного матеріалу звільнює корисні речовини, які
містились в сидератах, та робить їх доступними для наступних рослин. Цей додатковий розклад також призводить до повторного перемішування корисних речовин, які знаходяться у ґрунті, таких як азот
(N), калій(K), фосфор(P), кальцій(Ca), магній(Mg) та сірка(S). Мікробна активність у г’рунті також призводить до формування міцелію та липких матеріалів, які оздоровлюють г’рунт, покращуючи його
структуру (тобто гранулюючи її). У добре гранульованому г’рунті покращується рівень аерації та проникнення води, обробка такого г’рунту також стає легшою. Додаткова аерація г’рунту є результатом
здібності кореневої системи багатьох сидератів ефективно проникати у щільний г’рунт. Кількість гумусу, що знаходиться у г’рунті, також збільшується разом зі збільшенням розкладу, що є також
корисним для росту рослин, посаджених після сидератів.
Сидерати також корисні для запобігання ерозії, боротьби з бур’янами, комахами-шкідниками та хворобами. Глибока корінна система багатьох сидератів робить їх ефективними засобами придушення
бур’янів. Сидерати часто стають середовищем як для природних обпилювачів, так і для хижих корисних комах, які дозволяють зменшити кількість інсектицидів в місцях де ростуть покривні культури.
Деякі сидерати також корисні в стримуванні хвороб рослин, таких як Verticillium wilt на картоплі. Застосування сидератів в сільському господарстві може значно зменшити, якщо не видалити проблему
додаткових продуктів, таких як допоміжні добрива та пестициди.
Співвідношення вуглецю до азоту в рослині є критичним чинником, на який треба звертати увагу, так як воно впливає на вміст корисних речовин у ґрунті та може призвести до нестачі азоту, якщо
використовувались невідповідні сидерати. Співвідношення вуглецю до азоту буде розрізнятись від виду до виду, та залежати від віку рослини. Співвідношення означається як C:N. Значення N завжди
дорівнює одиниці, в той час як значення вуглецю та вуглеводів виражено в значенні близько 10 та до 90; співвідношення повинно бути менше ніж 30:1. Микориза – це ґрунтовий організм, що взаємодіє з
сидератом для утримування атмосферного азоту в г’рунті. Бобові, такі як боби, люцерна, конюшина та люпин, мають кореневі системи багаті на мікоризу, що часто робить їх найкращим джерелом
сидерату.
Органічне землеробство залежить від здоров’я г’рунту та обороту поживних речовин у г’рунті з використанням природних процесів. Сидерати виконують життєво-важливі функції удобрювання,
спільно з додаванням тваринницького перегною, якщо він використовується. Хоча використання сидератів має багато переваг, треба також звернути увагу і на недоліки. Час, енергія та ресурси (грошові
та природні) необхідні для успішного вирощування та використання цих покривних культур. Відповідно, важливим є вибір сидератних культур на основі регіону вирощування та річної кількості опадів,
для забезпечення ефективного вирощування та використання покривних культур.
Сидерати також надають інші органічні переваги, в залежності від типу рослини, яка використовується. Гречка, наприклад, запобігає розповсюдженню бур’яну, а посіви озимої пшениці та озимого жита
можуть використовуватись як пасовища
Вибір виду сидератної рослини залежить від структури ґрунту, часу, протягом якого планується вирощувати сидерат тощо. В якості сидератів застосовують рослини, що швидко ростуть (фацелія, віка, редька, гірчиця, люпин, жито, овес, соняшник, бобові тощо).
Способи посіву сидератів
1. Перед посівом сидератів грунт рихлять мотикою або культиватором «Стриж» на глибину 5-7 сантиметрів. Потім в грунті роблять борозни і сіють насіння сидератів. Борозни засипають землею з
допомогою мотики. Так зазвичай роблять навесні і влітку.
2. Насіння сидератів розкидають по поверхні землі і присипають тонким шаром компосту. Так зазвичай роблять восени, компост одночасно буде грати роль осінньої мульчі.
Восени краще всього використовувати озимі сорти сидеральних рослин. Зазвичай це жито або овес. Навіть якщо вони посаджені пізно восени і не встигають прорости, то насіння зійдуть ранньою весною.
У цьому випадку рослини наберуть органічну масу до основних посадок.
Якщо насіння посаджені рано, то до середини осені грядки покриваються суцільним покривом сидеральних рослин. У цьому випадку їх можна зрізати і другий раз посіяти в міжряддях нові насіння
сидератів. Грунт при цьому відновиться значно швидше.
Восени сидерати висівають також у теплицях, якщо в них не роблять теплі грядки.
При змішаних посадках сидерати висаджуються на місце овочів відразу ж після їхнього збирання.
Навесні садівників зустрічає зелене поле озимих сидератів. Перед посівом овочів їх необхідно підрізати мотикою або культиватором «Стриж». Підрізають рослини за рівнем грунту. Їх бадилля, а також
залишки мульчі, згрібають граблями і закладають в теплу грядку або компостну купу.
Сидерати бажано зрізати за два тижні до посадок. Справа в тому, що сидерати, так само як і будь-які інші рослини, виділяють отрути (Колін). Вони потрібні для придушення зростання інших рослин у
боротьбі за місце під сонцем. Якщо сидерати зрізати за два тижні до посадок, то Коліни за цей час вимиваються в глибокі шари грунту і потім розпадаються.
Якщо на якихось грядках буде висаджуватися розсада, то сидерати там не зрізають. Розсаду висаджують безпосередньо в сидерати. У грядці роблять лунки великого обсягу (20-30 літрів) і висаджують
розсаду, присипавши її компостом. Але не грунтом з цієї ж грядки. Кілька днів сидерати і розсада будуть рости разом. Сидерати згладжують перепади температури біля грунту. Вночі вони захищають
розсаду від холоду, вдень прикривають від сонця і від вітру. Завдяки цьому розсада краще приживається. Потім сидерати зрізають і мульчують грунт на цій же грядці.
Однак на більшій частині садової ділянки роблять ранні посадки. Сидерати на таких грядках вирости не встигають. Тому дуже важливо на таких ділянках грунту садити озимі сорти сидеральних рослин
восени або вирощувати сидерати протягом одного сезону.
При вирощуванні сидератів головне – не перекопувати грунт і не захоплюватися одним видом рослин (наприклад, фацелією). Сидерати кожен сезон необхідно міняти, тоді грунт стане родючим.
Культура
|
Вегетаційний період, днів
|
Сума ефективних температур вище +5
0С
|
Люпин жовтий кормовий
|
70-80
|
845-900
|
Люпин вузьколистий
|
60-70
|
750-850
|
Середела
|
80-85
|
600-700
|
Пелюшка, вика яра
|
50-60
|
600-700
|
Гірчиця біла
|
50-60
|
700-800
|
Гірчиця
|
55-65
|
750-850
|
Ріпак ярий та озимий
|
45-50
|
600-800
|
Суріпка озима
|
40-50
|
350-400
|
Суріпка яра
|
3540
|
290-350
|
Редька олійна
|
45-55
|
420-450
|
Фацелія
|
55-65
|
400-450
|
Культури
|
Вимоги до умов вирощування
|
Норма висіву насіння
|
Коефіцієнт розмноження
|
Нагромадження біомаси, (зелена маса + корені),
ц/га
|
Ступінь придатності для сидерації
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
Люпин вузьколистий
|
Н
|
200
|
15
|
240
|
XXX
|
Люпин жовтий
|
Н
|
200
|
4
|
200
|
X
|
Люпин багаторічний
|
В. в.
|
60
|
10
|
200
|
XX
|
Конюшина червона
|
В
|
20
|
10
|
140
|
X
|
Середела
|
Н
|
50
|
12
|
180
|
XX
|
Буркун білий
|
В.в.
|
20
|
30
|
150
|
XX
|
Горох
|
В
|
300
|
5
|
120
|
X
|
Пелюшка
|
В
|
250
|
6
|
120
|
X
|
Вика озима
|
В
|
60
|
7
|
160
|
X
|
Вика яра
|
В
|
150
|
10
|
110
|
X
|
Фацелія
|
Н
|
15
|
20
|
120
|
X
|
Овес
|
Н
|
180
|
11
|
80
|
X
|
Ячмінь
|
В
|
200
|
10
|
70
|
X
|
Озиме жито
|
Н
|
200
|
10
|
200
|
XX
|
Зеленоукісне жито
|
Н
|
75
|
26
|
250
|
XXX
|
Багаторічне жито
|
Н
|
100
|
20
|
250
|
XXX
|
Гірчиця біла
|
В
|
20
|
50
|
100
|
XX
|
Ріпак озимий
|
В
|
15
|
67
|
130
|
XX
|
Перко
|
В
|
15
|
53
|
150
|
XX
|
Редька олійна
|
В. в.
|
40
|
25
|
230
|
XXX
|
Райграс однорічний
|
В. в.
|
40
|
15
|
210
|
XXX
|
Райгарс пасовищний
|
В.в.
|
30
|
16
|
180
|
XXX
|
Сидерати
|
Еквівалентно гною у тоннах за показниками
|
|||||||
сира речовина
|
суха речовина
|
N
|
Р2О5
|
К20
|
СаО
|
Мg0
|
У середньому
|
|
Люпин однорічний гіркий
|
43
|
43
|
61
|
31
|
38
|
56
|
106
|
54
|
Люпин багаторічний
|
43
|
50
|
27
|
156
|
15
|
10
|
9
|
29
|
Люпин жовтий (стерня, корені)
|
32
|
26
|
82
|
57
|
8
|
5
|
9
|
12
|
Райграс однорічний, проміжно
|
21
|
22
|
29
|
16
|
29
|
17
|
25
|
23
|
Райграс пасовищний, проміжно
|
29
|
30
|
44
|
26
|
41
|
22
|
31
|
32
|
Райграс, отава
|
42
|
44
|
56
|
40
|
62
|
24
|
69
|
50
|
Райграс+серадела, отава
|
44
|
46
|
73
|
41
|
61
|
25
|
65
|
51
|
Райграс+редька олійна, отава
|
28
|
29
|
40
|
23
|
35
|
17
|
46
|
31
|